Вкорінюватися в культуру

Коли ми стикаємося з випробуваннями, ми – наче дерево – потребуємо глибоких і міцних коренів. Саме у них – таємниця міцності дерева, його здатності витримувати буревії і посухи. Коренями, що п’ють з глибоких, невичерпних джерел. Наша стійкість є також тим більшою, чим глибше ми вкорінені у культуру народу, культуру людства – тисячолітню спадщину тих, хто був перед нами, тим, хто як і ми проходив крізь різні випробування – і залишив нам у культурі закодовані уроки свого досвіду. Культура – від слова «культивувати», вирощувати. Культура – це те, що плекає в людині людину, допомагає їй рости, сягати висот духу і теж – бути стійкою у випробуваннях.

Вказівки:

  1. Зростати у стійкості – це вибір вчитися жити зі стійкістю. Зробіть цей вибір – так наче в «університеті життя» ви хочете взяти участь у цій програмі пожиттєвого навчання на тему «психологічна стійкість». Ми можемо вчитися лише тоді, коли готові бути учнями.
  2. Шукайте собі учителів. В історії людства їх було багато. Їх імена можуть бути широко відомими – Василь Стус, Нельсон Мандела, Едіт Егер, Хелен Келлер. І водночас вони можуть бути маловідомими людьми у вашій родині чи спільноті. Вони могли жити століття до вас. І водночас вони можуть тихо жити і працювати поруч.
  3. Зануртеся у їх біографії. Дивіться фільми і читайте їх книги, листи, спогади про них. Якщо вони серед живих – спілкуйтеся, просіть розповісти свою історію. Вивчайте їх досвід. Проводьте час у їхній присутності. Вдивляйтеся у їхні фото. Вслуховуйтеся у їхні слова. Дозвольте їм резонувати всередині вас…
  4. Осмислюйте цей досвід. Ведіть записи своїх рефлексій. Діліться своїми думками з іншими. І повертайтеся знову – до розмов, до текстів, до спогадів.
  5. В кожному досвіді – насінинки мудрості, насінинки стійкості. Те, що ви можете втілити і перенести у своє життя, адаптуючи до своєї неповторної дороги. Тож втілюйте, розвивайте, шукайте теж своїх рішень та додавайте своїх «інновацій» у те, як бути резилієнтними перед обличчям різноманітних викликів життя. І тоді діліться цим досвідом з іншими – врешті решт, наша історія життя – наш найбільший дарунок іншим.

Примітки:

  • Шануйте вчителів, та не ідеалізуйте. Ідеалізація небезпечна, бо ставить на п’єдестал, робить недосяжними героями, порушує критичне сприйняття. Усі були людьми, усі помилялися і мали обмеження. Вивчати цей досвід не менш важливо – бо те, як людина може визнати і виправити свої помилки, звестися після падіння є не менш цінним уроком. І це вчить нас теж не повторювати помилок.

  • Беріть те, що вам резонує, беріть уроки, але не копіюйте сліпо поведінки – часто це зовсім не доречно через інший контекст. І головне – слухайте свою музику і творіть власний танець! Кожен з нам має прожити своє неповторне життя і стати вповні самим собою!

Немає кращого способу вивчати стійкість, як вивчати історії та досвід усіх тих людей, що проходили з мужністю, мудрістю та любов’ю крізь схожі випробування у минулому