Історії стійкості
Нашою опорою є досвід стійкості тих, хто був перед нами. Природнім способом передачі цього досвіду від покоління до покоління є історії. Історії передають приклад – і у такий спосіб натхнення, віру, цінності. Історії передають формулу стійкості та різні її компоненти – у конкретних діях, які можемо перенести у своє життя, модифікуючи та розвиваючи. Історії пов’язують нас у стосунок – «і мертвих, і живих, і ненароджених» – відтак ми знаємо, що ніколи не є самі… Тому нам так важливо збирати, берегти, читати і оповідати історії, передавати їх далі…
Але історії передають стійкість лише за однієї умови – якщо ми не просто вивчаємо їх, а якщо ми садимо їх як насінину у ґрунт нашої душі, живимо, плекаємо – і дозволяємо у такий спосіб проростати в нас, перетворювати нас, спонукати до резилієнтного вибору і дії – щоби врешті творити власну історію стійкості…
Українська земля є не тільки землею, що пережила імперський та комуністичний терору, голодомор, війни, екологічні катастрофи. Українська земля є теж скарбницею історій стійкості – історій людей, що пройшли через важкі випробування, залишаючись при цьому людьми, роблячи вибір, творити історію правди, свободи, любові. Саме ці цінності і увібрала в себе наша культура, передаючи нам так у різних формах закодовані у поетичні слова, візуальні символи, кольори та лінії, музику та танці код стійкості.
Роль культури – культивувати людину, але для цього треба у неї зануритися, «пустити корені», дозволити ї живити нас і творити нас. Роль людини – збагачувати культуру – адже кожною нашою історією ми додаємо свій внесок у «скриню стійкості», що залишаємо у спадщину майбутнім поколінням.
Саме до цих національних історій стійкості, скеровуємо ми насамперед наших студентів на навчальних програмах плекання стійкості – щоби їх студіювати і переносити у власне життя. А також описати, щоби у такий спосіб, поділитися з іншими у формі ессе. За посиланням що нижче, ви можете відкрити нашу «скриню» – папку, де зібрані окремі роботи учасників наших навчальних програм (зокрема проекту “КПТ-модель плекання психологічної стійкості” Українського інституту когнітивно-поведінкової терапії) і опубліковано з їхньої згоди. Ми раді, що в цих історіях не лише відомі герої, але й оповіді про рідних, вчителів, друзів – переважно маловідомих людей, які прожили життя з великою людяністю – і що у такий спосіб ми можемо вшанувати їх життя і збагатитися їхнім досвідом…
